Деталі
Завантаження Docx
Читати Більше
Ми також випадково показуємо хороших людей або хорошу поведінку чи добрі вчинки тварин-людей весь час на нашому телебаченні Верховного Майстра. Отже, ви можете заохочувати своїх дітей спостерігати за ними, мати гарний приклад, закарбований у їх молодому мозку, молодому розумі. А як виростуть, то й житимуть по тих. Я так зворушений. Багато разів Я плачу, коли роблю монтаж, тому що на вулиці є люди, вони всі такі люблячі, такі добрі. [...] Особливо багато чоловіків змусили мене плакати, коли вони вийшли на вулицю, протестуючи проти жорстокого поводження з тваринами-персонами персонами на бійні та просили людей стати веганами. О, Я бачила їхні обличчя – такі пристрасні, такі справжні, такі правдиві! Від розмов про це в мене мурашки по шкірі. І Я також плачу, тому що Я дуже вдячна, що такі люди все ще існують.Не тільки чоловіки, і жінки! Вони вийшли на вулицю, щоб протестувати, захищати бідних тварин-персон, які не мають права голосу, і захищати ембріонів, ненароджених дітей, ризикуючи бути осміяними та зневажливими з протилежного боку, з протилежної групи. Але їм байдуже, тому що вони дійсно відчувають любов, коли вони це роблять. Вони люблять цих ненароджених дітей. Вони люблять цих тварин-персон. І Я говорю не лише про веганів – також і про не-веганів, тому що люди спочатку мають добре серце. "Nhân chi sơ tính bổn thiện." Ми кажемо, що в Âu Lạc (В’єтнам), на Aulacese (в’єтнамська) мова, що означає, що люди спочатку, з самого початку, мають дуже добрий характер. Отже, Будда також сказав, що всі люди мають природу Будди. І Господь Ісус сказав, що ми діти Божі. Багато Майстрів так казали.І Господь Ісус сказав: “Все, що Я роблю, Ви також можете робити. Ви можете зробити ще краще”. Звичайно, він був просто скромним. Він Син Божий. Але Майстри, вони такі. Вони скромні. Вони здебільшого віддають належне Всемогутньому Богу. Вони мало говорять про те, що роблять Самі, хоча роблять це тихо, непомітно для неозброєного ока людства. Тому що люди, не всі вони розуміють, що відбувається у світі, яке лихо спіткає їх, якщо вони продовжуватимуть жити таким життям – без любові, без співчуття до інших істот, до тварин, до дерев, до комах, до всіх бідних людей, наприклад. Їм дуже важко це зрозуміти, тому що в наш час занадто багато матеріальних спокус і занадто багато уваги до матеріальних речей. І це майже так, ніби духовні зусилля, духовна мета майже забуті в нашому світі. Люди дійсно ходять до церкви, і до храму, і до мечеті, Я це знаю. Але не завжди справа всередині. Це лише зовнішність. Ось у чому проблема.Добре йти до церкви, добре йти до храму, до мечеті, якщо потрібно бути в групі з однодумцями, однаковими духовними прагненнями. І якщо вам потрібно нагадати про вашого первісного Майстра, як-от Будду Шак’ямуні, Ісуса Христа чи Гуру Нанака Дев Джі, Пророка Мухаммеда, мир йому чи Бахауллу, чи Господа Махавіру, Господа Крішну, наприклад, тощо. тоді Ви йдете до церкви, ходиш до храму.І якщо Ви бачите деяких монахів, які є справді доброчесними та справді старанними на практиці, тоді Ви, звичайно, можете зробити пожертвування. Але не думайте, що якщо Ви дасте приношення цьому ченцю, тому ченцю, або цій черниці, тій черниці, то Ви матимете заслугу. Не думайте так. Ви просто пропонуєте, тому що любите. Ви хочете запропонувати, тому що цей чернець чи черниця надихнули вас йти далі у вашій духовній практиці. Крім того, йому/їй потрібне певне матеріальне забезпечення, щоб йти далі у своїх власних духовних зусиллях як монах чи черниця, або як прихований мирянин.Є багато тих, хто не є ченцями та черницями, але вони дійсно щирі та високого рівня. Як коли Будда був живий, Вімалакірті- Він не був ченцем, але навіть усі ченці поважали Його, тому що Він справді мав духовну силу. Вони могли це відчути, і вони могли почути Його красномовство високої мудрості. Ось чому вони знали, що Він був просвітлений. Навіть Будда любив Його, захоплювався Ним. Тому, коли він (Вімалакірті) був хворий, Будда попросив багатьох ченців прийти і відвідати його. Багато хто не наважувався йти через вони були стурбовані тим, що Вімалакірті має більше мудрості, ніж вони. Деякі монахи та черниці в той час, можливо, все ще мали нижчий рівень, ніж Вімалакірті, мирянин.І, будь ласка, не засуджуйте ченця лише за те, що він їсть дві чи три рази на день. Монахи також повинні працювати в храмі, як і Ви. Вони повинні прибрати подвір’я храму, прибрати будинок храму, всередині залу, щоб миряни могли прийти, посидіти й помедитувати, або послухати лекції високих ченців. А може якщо храм не дуже багатий, то доведеться рубати дрова, розводити вогонь, готувати їжу І вони роблять багато іншого. І читають сутри, або читають Ім'я Будди. Це забирає в них час, а потім вони також повинні медитувати. Або іноді їм доводиться виходити і купувати речі для храму. Вони також роблять певну роботу! Отже, всі різні. Як Я вже казала вам, Будда Майтрейя втілився в цей світ багато століть тому. Він був великим товстим Буддою з великим животом і весь час дуже щасливо посміхався. Ось так вони роблять статуї на Його подобу, і ми досі бачимо це в храмах. Люди все ще так поклоняються Йому.Коли Я була молодшою, у мене вдома була статуя Будди Майтрейї, Будди з великим животом. У мене також були Бодхісаттва Гуань Інь, Бодхісаттва Кшітігарбха та інші Будди. Коли Я була поза межами Âu Lạc (В’єтнам), було важко купити статуї Будд. Це не те, що ти можеш купити де завгодно, це не так. У Âu Lạc (В’єтнам) або в Китаї, Таїланді, Бірмі, Лаосі, Камбоджі купити простіше.Коли Я їздила у відпустку з колишнім чоловіком, мені так сподобалася одна статуя Будди в Таїланді, що він навіть – тоді ми були бідні, не дуже багаті, тому що він ще виплачував іпотеку за квартиру, і досі сплачував студентський борг, але він так мене любив, що купив для мене ту статую Будди та пройшов через багато юридичних процедур, щоб її повернули до Німеччини. Це не так просто. І він взяв мене на відпочинок, але він знав, що Я люблю Будд, тому він повів мене до храмів цих Будд і таке інше. Як навіть у Бірмі, щоб сходити до Золотого храму Будди Шведагона, а в Таїланді також відвідати різні храми. Можливо, Ви все ще можете побачити деякі мої фотографії, зроблені з Буддами в різних храмах. Ой, такий хороший чоловік, Я ще пам'ятаю. Благослови його.Отже, купити якісь статуї в Німеччині чи Англії чи в європейських країнах було нелегко. Тож, як тільки Я могла це зробити – у Таїланді ми могли. І була чудова статуя з безліччю сяючих прикрас на ній. Можливо, не справжні прикраси, але всі сяють, як діаманти, рубіни тощо. Вони вмонтували їх на всю статую, як на сукню.Я була така щаслива, що змогла отримати одну статую Будди, таку велику, дві третини мого зросту. А інші статуї Будд – наприклад Будда Майтрейя, Бодхісаттва Кшітігарбха чи Бодхісаттва Гуань Інь – вони менші. Це все, що Я могла отримати в Німеччині. Або в Англії Я теж мала такий, але не такий великий.Ми не були такими вже бідними, але просто жили як... це не те, що ми були дуже багатими чи щось таке. Я думаю, середній клас. Він працював лікарем, а Я – перекладачем у Червоному Хресті, і лише півдня, тому що Я хотіла залишитися вдома й доглядати за домом, тому, коли він прийшов додому, нас чекала тепла хата. І Я стежила, щоб усе було чисто, і таке інше – займалася хатньою роботою, готувала їжу, чекала, поливала помідори, які він посадив надворі. Ми садили разом. Я тоді також посадила щось на кшталт коріандру, м’яти перцевої та квіти.Він купив кілька квітів, щоб посадити їх у моєму саду, бо знав, що Я хочу пропонувати квіти Будді, завжди коли Я зможу. Тому він сказав: “Ці квіти будуть цвісти весь час, цілий рік”. Тож ми купили його, посадили, і він поширився по всьому саду. Пізніше нам довелося обмежити це в одній області. І щодня по-справжньому розквітав. Він був схожий на соняшник, але менший. І інші квіти Я тоді купувала, не просто так, а скільки могла і коли могла. А коли квіти стали майже в'янути, то Я їх, звичайно, міняла. Ми дарували квіти, воду та фрукти.І Я читала сутри щовечора перед сном у своїй кімнаті, маленькій кімнаті. Це офіс, але Я прийняла це як свою кімнату. Особливо після того, як Я вирішила піти на просвітлення, ми розділилися по різних спальнях. Тож Я спала зі спальним мішком на підлозі тієї кімнати, щоб також могла читати сутри вранці, щоб Я не розбудила його. Це був лише привід. Я вирішила, що ми повинні розлучитися і дати йому звикнути до самотності. Але це все одно був дуже великий душевний біль для нього, і для мене також. Але для нього це, мабуть, було більше, тому що Я мала свою мету, і Я йшла за новими справами, але він все одно залишався в тому самому домі, робив ту саму роботу і був самотнім. Отже, це було не дуже вірно з мого боку, але що Я мала робити? Я, напевно, не змогла б зустрітися з вами, поговорити з вами зараз, якби не вийшла з дому. Але це не означає, що так повинні робити всі. Просто, може, така моя доля; моя місія вимагала цього, тому Я мала більше концентрації.
